Бутират GHB Купить Сусуман

А ну, слухайте, братцы, я вчора пережив дичайшее приключение, то чувство одужал, шо я до досі від сміху ще сиду на штанях, знаєте. Та справа була така, що я зробив закладку на бутират, чую, ви теж не ангели, то зрозумієте. І так готовий я, крихітка заклалася в подушку, як зразу дзвінок – набрала мене чортова Світлана. Чую, а она з Танею підкатили на таке леймове ток шоу, шо пообцінюється. Я згодився, бо давно з ними не чіпався, ну і від табліток бутирата чекав прикольного драйву.

Так от, після того, як закладку спустив, я вже підготувався, позмінював одяг, щоб бути по-крутому. Джинси потягнуті, футболка зі зображенням кокоса – таке ніхто ніколи не має, і шапка з принтом спидів, щоб усі бачили, що я – тюбик витривалості. З'явився я в студії, де проходило це леймове шоу.

Уявіть собі, що дівки, які брали участь в шоу, були такі калготки, що ніхто навіть не знає, чи через них шнобелюють, чи ні. І тут ведучий, типовий кадріолет, викликає мене, визиває сильного, худого парня з харизмою. Всі сидять, дивляться на мене, я начебто конфетки роздаю, знаєте. На той момент я відчув, що мене тягне дивитись на шприці на горі, але решилось, що краще витримати, якби сам не з'їв нічого.

Так що я вирішив спробувати наркотики під час шоу, як то молодчину, але усе, що було на світі, це тріпання дурних голов, котрі сидять перед телевізорами і слухають дурних пісень. Все ж найкрутіше було, коли я спробував закурити фентанил. Білий дим, одночасно хропіння та жах, як у фільмах жахів. На мить почувся голос: "Я з'їв маміну супер-дупер таку таблетку, що стало дуже погано". Я забув закрити очі!

Лягаю на подиум, а ведучий вже знає, про що я подумав. Він тікає до смерті! Знову забуваю закрити очі!

На щастя, цей випуск був останнім, вони розігнули набір. А керівництво шоу забило на наші скарги, лише сміялися, що таке відбувається з людьми, які готові випити розчинники, лишень випадково натрапивши на них, чи ще гірше.

Отаку підставу бабкам у громадській кав'ярні, я вже далив, як я ток шоу-то згорнув. Закладки на бутирати більше не роблю, щоб таке було. Ну, а ви гоните, братця, хай вам доля посміхається, а не вихамлюється.

Оу, братиш, как я сорвался на этой постоянной гонке!

Раздобуду себе пару закладок, думаю я. Но не обычных, а бутирата, чтобы отпраздновать эту неделю в стиле наркорэпера. Ну и поглядеть, какие новые тусовки можно посетить.

Вот я иду, тащусь на своих двух ногах, смотрю на улицу – все через косяк.

Зашел к одному хипповому товарищу, который известен своими связями в этом нелегальном деле. Такой план – легкая покупка, потом гофрон хламнуть и в библиотеку пробраться. Там раздербанить дозу с приятелем и в сумасшедший кайф окунуться.

Сделал эту «сделку», получил свою «товарку» и вижу – все идет по плану.

А на самом деле сейчас я иду в библиотеку, прямо под этим выщербленным куполом.

Сижу на задней скамейке, ноги на столе, все вокруг читают серьезные книги – а я тут, закатывая глаза, хиппую в своем мире наркотической гармонии.

Вау, с этими закладками можно и генерировать эйфорию, возможно даже творческую.

Мой мозг все больше и больше вбирает в себя эту химию, словно они становятся неразрывной частью моего существа. Даже не могу сказать, сколько времени я уже провел в этом состоянии. Отрываюсь только на поединки звуков на кассете, которую соорудил для себя.

Давайте, погрузимся в этот мир восприятия, стараясь уловить каждую частичку кайфа.

Мимо пролетают лица, я узнаю многих из них, но они меня уже не помнят. Ведь в моей голове – смесь летящих фраз и психоделических образов. Я потерял связь с реальностью.

Но вот приятель, с которым я раздербанил эту энергетику. Он тоже ищет покоя в лабиринтах библиотеки. Он уже под кайфом, его глаза светятся, а улыбка растекается по его лицу. Мы смотрим друг на друга и понимаем, что все это нереально, что мы – просто герои своего собственного фильма.

И вот уже наступает вечер, солнце заменяется яркими огнями уличных фонарей. Мы выходим наружу, медленно окунаясь в реальность.

Возвращаемся в мир реальных проблем, но мы не боимся, ведь мы уже избежали всех их вопросов и трудностей, проведя это время в своем особенном состоянии.

Оу, какой шикарный путь, с этими черными лентами в наших головах. Гуляем по улицам, хиппуя нашими рифмами, пока ноги сами не перестанут реагировать на ритмы музыки.

И вот уже ночь, мы направляемся в бесконечность, чтобы продать поделиться этим кайфом с теми, кто также ищет свое место в этом безумии.

Оу да, это был наш день, день наркоманского рэпера, который начался с бутирата и закончился в заточении моего сумасшедшего ума.